наслання

1. Власна назва поетичної збірки Тараса Шевченка, вперше опублікованої 1840 року, яка вважається фундаментом нової української літератури.

2. (заст., рідк.) Те саме, що навіювання, внутрішній поштовх, натхнення, часто з відтінком чогось таємничого або зумовленого вищими силами.

3. (заст.) Те саме, що наклеп, обмовлення.

Приклади вживання

Приклад 1:
Оце післав Господь наслання! Вогненним подихом війне — і ув оазі безталання нас тлумить, підминає, гне.
— Андрухович Софія, “Фелікс Австрія”

Частина мови: іменник (однина) |