Словник Української Мови
Буква
1. Стан творчого піднесення, душевного злету, припливу духовних сил, що спонукає до активної діяльності, особливо в мистецтві, науці чи літературі.
2. Те, що викликає такий стан; джерело творчої енергії, ідея, образ або почуття, яке спонукає до створення чогось нового.
Приклад 1:
Із звуку в звук, з клітини у клітину, з шуму ядра одного в шум рясний рослинних хорів електрика натхнення ллється змінним струмом, билини тонів вигинаючи угору. Між листя й клоччя вплівся спів, мов блиск червінців, кипуче, рвійно, схлипно і золотоструйно окріп мелодії вливається по вінця, кущами піни й полум’я розцвівши буйно.
— Невідомий автор, “Zieliena Ievanghieliia Boghdan Ighor”