Значення
-
Той, хто нашіптує, потайки підмовляє, нацьковує когось на щось, часто з негативним відтінком.
-
У міфології, фольклорі або художній літературі — істота (дух, демон) або персонаж, який нашіптує людям певні думки, бажання або ідеї, часто злі або спокушливі.
-
(Переносно) Внутрішній голос, почуття або інтуїція, які ніби підказують, навіюють певні думки або рішення.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. нашіптувач, р. нашіптувача, д. нашіптувачеві, з. нашіптувача, о. нашіптувачем, м. нашіптувачеві, к. нашіптувачу