Значення
-
(у техніці) Процес нанесення тонкого шару ртуті на поверхню металу, зокрема для створення дзеркального покриття або як проміжний етап при інших технологічних операціях.
-
(у гірничій справі, іст.) Спосіб збагачення руд благородних металів (золота, срібла) шляхом їх змішування з ртуттю, внаслідок чого утворюється амальгама, яку потім відділяють від породи і нагріванням видаляють ртуть.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. нартучування, р. нартучування, д. нартучуванню, з. нартучування, о. нартучуванням, м. нартучуванні, к. нартучування