нартучування

1. (у техніці) Процес нанесення тонкого шару ртуті на поверхню металу, зокрема для створення дзеркального покриття або як проміжний етап при інших технологічних операціях.

2. (у гірничій справі, іст.) Спосіб збагачення руд благородних металів (золота, срібла) шляхом їх змішування з ртуттю, внаслідок чого утворюється амальгама, яку потім відділяють від породи і нагріванням видаляють ртуть.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |