нартучений

[nɑrtut͡ʃɛnɪj] Іменник

Буква:Н

Значення

  1. (про тварин, переважно коней) Такий, що має руду (рижу) масть зі світлими, майже білими гривою та хвостом.

  2. (переносно, розмовне) Про людину з яскраво-рудим волоссям.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. нартучений, р. нартученого, д. нартученому, з. нартученого, о. нартученим, м. нартученім, к. нартучений

Більше записів