1. У давньоруській та українській історії — уродженець, корінний житель певної землі або місцевості, що протиставлявся прихожим, переселенцям (прибульцям).
2. За часів Гетьманщини — козак або міщанин, який народився в Україні та належав до її корінного, осілого населення, на відміну від “зайшлого” (пізнішого переселенця).
3. У ширшому, застарілому вжитку — уродженець, туземець, людина, що народилася в даній місцевості.