Значення
-
У давньоруській та українській історії — уродженець, корінний житель певної землі або місцевості, що протиставлявся прихожим, переселенцям (прибульцям).
-
За часів Гетьманщини — козак або міщанин, який народився в Україні та належав до її корінного, осілого населення, на відміну від “зайшлого” (пізнішого переселенця).
-
У ширшому, застарілому вжитку — уродженець, туземець, людина, що народилася в даній місцевості.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. нарожденця, р. нарожденець, д. нарожденцям, з. нарожденця, о. нарожденцями, м. нарожденцях, к. нарожденця