Сумарна кількість людей, що проживає на певній території (країні, регіоні, планеті тощо) у певний момент часу.
Складова частина суспільства, що розглядається як об’єкт статистичного обліку та демографічного вивчення.
Словник Української Мови
Буква
Сумарна кількість людей, що проживає на певній території (країні, регіоні, планеті тощо) у певний момент часу.
Складова частина суспільства, що розглядається як об’єкт статистичного обліку та демографічного вивчення.
Приклад 1:
Освоєння цілинних земель і відповідне розширення посівних площ зумовили бурхливе зростання народонаселення в Китаї. Демографи вважають, що сільське населення Східного Чжоу досягло 10—20 млн чоловік і шо в країні, очевидно, відчувалось аграрне перенаселення.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”