Словник Української Мови
Буква
1. (від прикметника “народний“) Прислівник, що означає: відповідно до духу, інтересів, традицій народу; так, як властиво народові, народній масі.
2. Уживається у складі термінологічних словосполучень та власних назв для позначення належності до народної творчості, культури або громадських інституцій (наприклад: народно-визвольний, народно-демократичний, Народно-трудовий союз).
Приклад 1:
пройшла кілька етапів становлення: у перші три десятиліття відбувалося олітературення народно-поетичного епосу (Г. Квітка-Основ’яненко) і з’явилися російськомовні історичні повісті і романи: «Зиновий-Богдан Хмельницкий» (1829) П. Білецького-Носенка, «Нежинский полковник Золотаренко» (1842) і «Чайковский» (1843) Є. Гребінки, роман «Михайло Чернишенко» (1841—1842) П. Куліша. У 50—70 роках ХІХ ст.
— Невідомий автор, “Bohdan Khmelnytskyi”
Приклад 2:
генетично пов’язана з народно-поетичними творами та історико-мемуарною прозою середини XVII—початку XVIII ст., що простежується як у поетиці, так і в системі образів. Проте звернення письменників, і зокрема М. Старицького, до історичних джерел, покликання на них чи навіть деінде цитування не мало на меті достовірного відтворення історичного минулого, а радше було потрібне для створення ілюзії правдоподібності.
— Невідомий автор, “Bohdan Khmelnytskyi”
Приклад 3:
1873 відбувалися при незвичайній обстанові, бо управа Народно– го Дому забрала за незаплачене комірне не лише все добро, “Бесі- ди”, але й “Просвіти”, яка піднаймала від “Бесіди” одну кімнату… * * * З нагоди 75-літніх роковин заснування “Руської Бесіди” цікаво буде навести дещо з протоколу перших загальних зборів Товарист- ва, які відбулися дня 4 січня 1861 р. У протоколі читаємо: “В салі Народного Дому зібралося дня 23 грудня ст.
— Невідомий автор, “021 Charnetskii Stepan Istoriia Ukrayinskogo Teatru V Galichini”