наркоз

1. Штучно викликаний за допомогою спеціальних препаратів (наркотиків) глибокий сон з втратою свідомості та больової чутливості, що застосовується в хірургії для проведення операцій та інших болісних маніпуляцій.

2. Стан організму, що виникає внаслідок введення таких препаратів і характеризується пригніченням центральної нервової системи, знеболенням, розслабленням м’язів та амнезією.

Приклади вживання

Приклад 1:
Обмертвлювати — лишати свідомості, присипляти (на час операції), давати наркоз. Обмикати коси — поскубти, вискубати («мовчи, не хлипай, бо ти сиві кіски зараз обмичу, та й підеш у ту Гамерику, як жидівка»).
— Зеров Микола, “Камена”

Частина мови: іменник (однина) |