наріжний

1. Який розташований на наріжнику, на розі чогось, що утворює наріжник або знаходиться біля нього.

2. Який є основним, найважливішим, ключовим, центральним у чомусь (переносне значення).

3. У складі власних назв: такий, що позначає об’єкт, розташований на розі вулиць, наприклад, “Наріжний провулок”.

Приклади вживання

Приклад 1:
Очолював місто-державу володар, якого називали енсі («пан, що кладе наріжний камінь») або лугалем («велика людина», «господар»). Титул лугаль був у Месопотамії найпочеснішим.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”

Частина мови: прикментик () |