наріжник

1. Те ж саме, що наріжний камінь — центральний, найважливіший камінь у конструкції склепіння або арки, що замикає кладку і забезпечує міцність усієї споруди; символічно — основа, фундамент чогось.

2. В архітектурі та будівництві — кам’яний, бетонний або цегляний блок, що укладається на вершині кута споруди, часто має декоративне оздоблення або відрізняється від іншої кладки.

3. У переносному значенні — ключовий, найважливіший елемент, на якому тримається ідея, теорія, система чи підприємство.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |