наральник

1. (історичне) Частина старовинного військового спорядження, залізна смуга або пластина, що кріпилася на носі (наральнику) шолома для посилення захисту.

2. (історичне, архітектурне) Декоративний елемент у вигляді вертикального гребеня або ребра на поверхні шатрового даху, зазвичай біля його вершини (наприклад, у дерев’яній архітектурі).

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |