Приклад 1:
Нещодавно серед старих паперів натрапила на зворушливий документ — написаний мені на пам’ять власною рукою десь на початку 50-х вірш нашої хатньої робітниці Явдохи Корявець, жінки напівписьменної, але з поетичною душею і великим внутрішнім, народним інтелектом. Називається він майже по-сковородинському «Утрешня сладка беседа с червонесенькими-Гвоздичками» й захоплює мелодикою повторів і нерівноскладових, «тичининських», рим: «це наша природа така, що головка склончива» (до речі, звучало не просто «головка», а з чарівним діалектним дифтонгічним «оу» — «голоувка»).
— Невідомий автор, “Mikhailina Kniga Spominiv”
Приклад 2:
Мій перший вірш написаний в окопі… Мій перший вірш написаний в окопі, на тій сипкій од вибухів стіні, коли згубило зорі в гороскопі моє дитинство, вбите не війні. Лилась пожежі вулканічна лава, стояли в сивих кратерах сади.
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Приклад 3:
Очевидно, написаний в кінці 50-х — на початку 60-х років. Відомий також рукопис прозового перекладу вірша Сковороди, зроблений в кінці XVIII — на початку XIX ст.
— Григорій Сковорода, “Сковорода Григор Й. Григор Й Сковорода В Рш . П Сн . БайКи. Д Алоги. Трактати. Притч . Прозов Переклади”
Приклад 4:
Гімн цей написаний простою, загальнодоступною мовою. Новим літературним жанром стали також історичні повісті, в яких знайшли своє відображення визвольна боротьба єгиптян проти гіксосів («Казка про Секененра та Апопі»), війни Рамзеса II з хетгами («Поема Пентаура»), поневіряння у Фінікії єгипетського посла («Подорож Уну-Амона до Бібла») та інші історичні події, висвітлені, ясна річ, у дусі офіційної ідеології.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”