Словник Української Мови
Буква
1. Давати комусь пити, вживаючи дієслово “поїти” як інструмент дії; годувати рідиною (про тварин).
2. Змушувати когось пити багато рідини, особливо алкогольних напоїв.
3. Насичувати вологою, зволожувати (переважно про ґрунт, рослини).
4. Перен. Наповнювати, сповнювати якимось почуттям, переживанням (застаріле або поетичне).
Приклад 1:
А взагалі коней у степу треба напувати із свого рота. В степу треба воду для коней носити в своєму роті: тоді не будеш нікого питати, де їх поїти і з чого.
— Куліш Микола, “Мина Мазайло”
Приклад 2:
Дома матiрки й батьки сварилися, що вже вечiр, а дочки й сини не йдуть корiв доїти та товар напувати. Але тим було не до того: Роман послав ще по горiлку, попочастував сього разу й дiвчат, i довго чути було на вигонi музику й спiви, танцi й голосний молодий смiх.
— Невідомий автор, “Sieried Tiemnoyi Nochi Boris Dmitrovich”