Значення
-
Той, хто дає напуття, настанови, повчання або побажання на дорогу або на майбутні справи; наставник, порадник.
-
Текст, вислів або твір (часто поетичний), що містить настанови, повчання або побажання на майбутнє; напуття.
-
У літературознавстві — короткий вірш або прозовий твір, що відкриває збірку, цикл або великий твір, виконуючи функцію посвяти або звернення до читача з певною ідеєю.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. напутник, р. напутника, д. напутникові, з. напутника, о. напутником, м. напутникові, к. напутнику