Тлумачення із “Словника української мови”* Н А ПУСТ , у, ч., заст. Напасть , наслання ; напуск . – Що ти все мовчиш і до мене , старої , й словом не обізвешся ? Може , тебе наврочено або напуст накликано? (Тют., Вир , 1964, 23).
напуст
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
І ось він стоїть сам, і немає батька, немає матері, немає брата, сестри розлетілися, як ластівки з-під стріхи, й не зазнав він любові, не зазнав радості, знає тільки напуст, злість, дзенькіт шабель, спалахи пострілів. А мабуть же, він прийшов у світ для іншого.
— Невідомий автор, “Getman Sin Getmana”
Частина мови: іменник (однина) |