напрямляч

Значення

1. Технічний пристрій або деталь, призначені для забезпечення прямолінійного руху, керування напрямком руху чого-небудь або фокусування потоку (наприклад, частинок, світла, рідини).

2. У будівництві та архітектурі: вертикальна стійка, брус або профіль, що служить для кріплення обшивки, облицювання та формування каркаса конструкції (наприклад, гіпсокартонної перегородки або вентильованого фасаду).

3. У поліграфії та палітурній справі: пристрій або частина машини, що забезпечує правильне позиціювання та напрямок руху паперу, зошитів або книжкового блоку під час подальшої обробки.

Правопис та відмінювання