1. Властивість за значенням дієслова “напрямляти(ся)” та іменника “напрямок“; наявність певного напрямку, орієнтації, цілеспрямованості.
2. (У психології, педагогіці) сукупність мотивів, інтересів, переконань тощо, що визначають ставлення людини до дійсності та її поведінку.
3. (У техніці, фізиці) характеристика пристрою, процесу або явища, що визначає його здатність діяти або поширюватися в певному напрямку.