Значення
-
Властивість за значенням дієслова “напрямляти(ся)” та іменника “напрямок“; наявність певного напрямку, орієнтації, цілеспрямованості.
-
(У психології, педагогіці) сукупність мотивів, інтересів, переконань тощо, що визначають ставлення людини до дійсності та її поведінку.
-
(У техніці, фізиці) характеристика пристрою, процесу або явища, що визначає його здатність діяти або поширюватися в певному напрямку.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. напрямленість, р. напрямленості, д. напрямленості, з. напрямленість, о. напрямленістю, м. напрямленості, к. напрямленосте