направниця

[nɑprɑʋnɪt͡sjɑ] Іменник

Буква:Н

Значення

  1. Жінка, яка займається керівництвом, наставництвом або духовним проводництвом; наставниця, провідниця (особливо в релігійному, духовному або громадському житті).

  2. У деяких християнських конфесіях (зокрема, в греко-католицькій традиції) — черниця, призначена для керівництва та наставництва сестер-новичок у монастирі; старша сестра, яка відповідає за духовне життя та розпорядок дня в жіночій монашій громаді.

  3. Застаріле або рідковживане позначення жінки, яка вказує напрямок руху, шлях; провідниця, поводирка.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. направниця, р. направниці, д. направниці, з. направницю, о. направницею, м. направниці, к. направнице

Більше записів