Значення
-
Той, що вказує напрямок руху, дії або розвитку; орієнтуючий, спрямовуючий.
-
У техніці: деталь, пристрій або елемент конструкції, що забезпечує керований рух, лінійне переміщення або задану траєкторію інших частин механізму (наприклад, направляюча балка, втулка, рейка).
-
У військовій справі: службовець (артилерист, оператор), який безпосередньо керує наведенням вогневої зброї або інших систем на ціль.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. направляючий, р. направляючого, д. направляючому, з. направляючого, о. направляючим, м. направляючім, к. направляючий