наплечник

[nɑplɛt͡ʃnɪk] Іменник

Буква:Н

Значення

(історичне) Елемент захисного обладунка у вигляді пластини або набору пластин, що захищали плече воїна.
(історичне, одяг) Декоративна або утилітарна деталь одягу (наприклад, мундира, сукні), що покриває плече, часто у вигляді певного виступу або нашитої смуги.
(переносне значення, розмовне) Людина, яка сліпо підтримує когось, завжди готовий захищати його інтереси, часто нехтуючи об’єктивністю; прибічник, послідовник.

Граматичні форми:

н. наплечник, р. наплечника, д. наплечникові, з. наплечник, о. наплечником, м. наплечникові, к. наплечнику

Ближче до Чортополя гори знову нижчають, робляться лагіднішими, за вікнами пропливають старенькі пансіонати з сецесійними башточками і гіпсовими піонерами, королівство мінеральної води та вологих простирадел у зимних кімнатах, на кожній зупинці поїзд облягають нові натовпи паломників до Чортополя з гітарами й наплечниками, трапляються й пониклі дідусі та бабусі, адже їм було повідомлено, що на свято прибуде єпископ — навіть цілих два єпископи: один зі Львова, другий з Канади, і вони благословлятимуть усіх бажаючих, а також освятять у Чортополі дерев’яну церкву Воскресіння, пам’ятку XVIII століття, в якій ще донедавна зберігалися паперові тюки з мінеральними добривами, Хомський.

— Юрій Андрухович