1. Який не є повністю уставним, але має деякі риси або елементи уставного документа; частково закріплений у статуті чи установі.
2. У мовознавстві: такий, що стосується напівуставу — форми слова, проміжної між повним уставом (називним відмінком) та іншими відмінковими формами, що використовується в певних конструкціях (наприклад, у виразах типу “чекав цілу вічність”).