напівстійкість

Буква:Н

Значення

(у техніці, матеріалознавстві) Властивість матеріалу, сполуки або конструкції зберігати свою структуру та функціональність протягом обмеженого часу в умовах, що зазвичай викликають швидку деградацію (наприклад, під дією вологи, ультрафіолету, хімічних реагентів).
(у біології, сільському господарстві) Здатність організмів (рослин, тварин, мікроорганізмів) чи їх систем чинити певний опір шкідливим факторам (хворобам, шкідникам, несприятливим умовам довкілля), яка є неповною або обмеженою в часі порівняно зі стійкістю.
(у хімії) Проміжний стан речовини, що характеризується обмеженою тривалістю існування або здатністю до перетворення в інші форми під впливом зовнішніх умов.

Граматичні форми:

н. напівстійкість, р. напівстійкості, д. напівстійкості, з. напівстійкість, о. напівстійкістю, м. напівстійкості, к. напівстійкосте