Значення
-
(у філософії, особливо в екзистенціалізмі) стан або властивість істоти, яка не є повністю самодіяльною (тобто вільною та самостійною в своїх діях і виборах), а лише частково, обмежена зовнішніми обставинами, детермінізмом або власною природою.
-
(у загальному вживанні) обмежена самостійність, часткова здатність до незалежних дій або прийняття рішень, що існує в умовах певної залежності від зовнішніх факторів.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. напівсамодіяльність, р. напівсамодіяльності, д. напівсамодіяльності, з. напівсамодіяльність, о. напівсамодіяльністю, м. напівсамодіяльності, к. напівсамодіяльносте