Значення
-
(у математиці, зокрема в теорії графів) Властивість графа, при якій всі його вершини мають однаковий ступінь (однакову кількість інцидентних ребер), за винятком двох множин вершин, вершини всередині кожної з яких також мають однаковий ступінь.
-
(у фізиці, хімії) Властивість структури або розташування об’єктів, що має лише частковий, неповний порядок або періодичність, поєднуючи елементи регулярності та випадковості.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. напіврегулярність, р. напіврегулярності, д. напіврегулярності, з. напіврегулярність, о. напіврегулярністю, м. напіврегулярності, к. напіврегулярносте