1. (у математиці, зокрема в теорії графів) Властивість графа, при якій всі його вершини мають однаковий ступінь (однакову кількість інцидентних ребер), за винятком двох множин вершин, вершини всередині кожної з яких також мають однаковий ступінь.
2. (у фізиці, хімії) Властивість структури або розташування об’єктів, що має лише частковий, неповний порядок або періодичність, поєднуючи елементи регулярності та випадковості.