Значення
-
У лінгвістиці — властивість синтаксичних конструкцій (здебільшого дієприкметникових і дієприслівникових оборотів, а також інфінітивних груп), які, формально залишаючись частиною речення, семантично наближаються до окремого висловлювання, виражають додаткову дію, стан або ознаку і мають певну самостійність щодо основної предикативної основи речення.
-
У граматиці — проміжний синтаксичний статус члена речення, що поєднує ознаки другорядного члена (наприклад, обставини) з ознаками окремого висловлювання (предикації), що часто виражається через присудковість і відносну автономність за значенням.
Правопис та відмінювання
н. напівпредикативність, р. напівпредикативності, д. напівпредикативності, з. напівпредикативність, о. напівпредикативністю, м. напівпредикативності, к. напівпредикативносте