Історичний термін, що вживався в офіційних документах та побуті в період ХХ століття для позначення особи з обмеженими фізичними або розумовими можливостями, яка зберегла здатність до певної трудової діяльності або самообслуговування.
У сучасній українській мові вважається застарілим і етично неприйнятним. Для позначення особи з інвалідністю слід використовувати відповідні нейтральні терміни, зокрема “особа з інвалідністю”.