1. Тихий, приглушений голос, яким говорять так, що слова ледве чутно, але не шепотом.
2. У музиці — спосіб виконання вокальної партії зі зменшеною силою звуку, ніж при повному голосі, але зі збереженням опори на дихання; м’яке, приглушене співання.
Словник Української Мови
Буква
1. Тихий, приглушений голос, яким говорять так, що слова ледве чутно, але не шепотом.
2. У музиці — спосіб виконання вокальної партії зі зменшеною силою звуку, ніж при повному голосі, але зі збереженням опори на дихання; м’яке, приглушене співання.