Древослів

Словник Української Мови

напасть

[nɑpɑstʲ] Іменник

Буква:Н

Значення

  1. У народній творчості та міфології: зла, нечиста сила, чорт, демон, що спокушає або мучить людину; втілення зла, лиха.

  2. Розм. Про щось дуже неприємне, докучливе, набридливе (часто про явище, подію або людину).

  3. Заст. Раптовий напад, наскок, наїзд (ворога, ворожих сил).

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. напасть, р. напасті, д. напасті, з. напасть, о. напастю, м. напасті, к. напасте

Походження слова (Етимологія)

Слово ‘напасть’ походить від праслов’янського *nаpаsti, утвореного з префікса *na- (на) та дієслова *pasti (пасти, падати). Спочатку означало ‘впасти на когось’, ‘накинутися’, а згодом набуло значення ‘раптовий напад, лихо, біда’. Це слово є результатом деетимологізації, тобто з часом первісне значення ‘падати’ було втрачене, і слово стало сприйматися як самостійне.
Споріднені слова:напад, падати, біда

Більше записів