напасть

Приклад 1:
Як усе його єство жадало саме такої любови, як він її чекав і як щоразу вона бралася димом, щойно він до неї наближався, хоча він марно сушив собі голову, дошукуючися знаків, звідки така напасть і чим він завинив перед Усевишнім, бож він ані не вродився потворою, ані не хибував на інші фізичні вади, що відштовхували б жінок, які, коли вже про те йшлося, навіть досить охоче з ним зближувалися, тільки, і то незмінно, — і саме з цього все й починалося, — його чомусь швидко залишали, ширячи в його грудях пустку, з якою йому дедалі важче ставало боротися, оскільки він, Іван, прагнув сталого й незмінного. Властиво, саме тому його й обернула тоді на соляний стовп думка, що в цьому світі, де ніщо не тримається: ні любов, ні вірність, ні дружба, де самі лише зміни й втрати, у чому він, Іван, попри свій молодий вік, устиг болісно пересвідчитися, у цьому самому світі поруч, просто перед його, Івановим, носом, хтось когось ще здатний отак любити!
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”

Приклад 2:
— i каже, буцiмто з серцем: — Та що се напасть така?
— Невідомий автор, “Grighorii Fiedorovich Kvitka Os”

Приклад 3:
Савко вдарив себе по чолi: — От напасть… Прийдеться воювати.
— Невідомий автор, ” Mikola Khvil Ovii”

Приклад 4:
— Дивiться, вам виднiше… А що напасть — то правда. Але Савчин сусiда попередив: — Ти гляди, Савко, п’ять предсiдателiв ухекали, то… може, й тебе отправлять на той свiт.
— Невідомий автор, ” Mikola Khvil Ovii”

Приклад 5:
Iще з годину походили — нiхто не признає… — Що за напасть! Пiшли у волосну Раду, зложили солончанське шмаття бiля шафи.
— Невідомий автор, ” Mikola Khvil Ovii”