1. (розм.) Набриднути, надовірятися комусь, чомусь; настібатися.
2. (розм., експр.) Натворити паскудства, набезпектирити; набруднитися.
напаскудитися
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: дієслово () |
Древослів
Словник Української Мови
Словник Української Мови
Буква
1. (розм.) Набриднути, надовірятися комусь, чомусь; настібатися.
2. (розм., експр.) Натворити паскудства, набезпектирити; набруднитися.
Відсутні