1. На завершення, наприкінці чогось, після всього іншого.
2. Нарешті, після тривалого очікування або ряду подій.
Словник Української Мови
Буква
1. На завершення, наприкінці чогось, після всього іншого.
2. Нарешті, після тривалого очікування або ряду подій.
Приклад 1:
— Дякую вам за вашу прихильність, що хоч наостанці виявилась… Тільки ж, будь-що-будь, я на прощанні признаюся-таки зовсім щиро: сьогодні мене мов грім побив… З вашим сином я геть собі здоров’я збавив… я ж цілий день працював з ним… в мене нерви тепер такі немощні… (Тут він був спинився, бо не знав, що казати далі, а тим часом бажалося щось казати). А Марія Лаврентіївна… ні, я не сподівавсь од неї такої образи… Не візьму!..
— Тютюнник Григорій, “Вир”