1. (в інформатиці) Метод програмування, при якому створюються надзвичайно малі за обсягом та високоефективні програмні модулі або алгоритми, що виконують специфічні завдання на апаратному рівні, часто для мікропроцесорів або спеціалізованих мікрочипів з обмеженими ресурсами.
2. (переносно) Процес розробки детальних, поетапних інструкцій або планів для реалізації складних технологічних або наукових процесів на мікро- або молекулярному рівні, зокрема в нанотехнологіях.