Древослів

Словник Української Мови

намовниця

[nɑmoʋnɪt͡sjɑ] Іменник

Буква:Н

Значення

  1. Жінка, яка займається наговорюванням (замовлянням) — народним магічним обрядом з використанням спеціальних слів (наговорів) для лікування, захисту або інших цілей; чаклунка, ворожка.

  2. Переносно: жінка, яка схильна до пліток, наклепів, підбурювання; обмовниця.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. намовниця, р. намовниці, д. намовниці, з. намовницю, о. намовницею, м. намовниці, к. намовнице

Більше записів