1. Особа, яка займається намовництвом — таємними переговорами, підбурюванням, схилянням когось до чогось (зазвичай негативного або протизаконного).
2. У давньоруському та українському середньовічному судочинстві — особа, яка звинувачувалася в таємних змовах, підбурюванні до злочину або ворожому наклепі.