Значення
-
Дія за значенням дієслова намовляти; переконування когось зробити щось, вплив на чиїсь погляди або рішення шляхом розмови, аргументації.
-
(у релігійно-містичному контексті) Спеціальні слова, заклинання, молитва, які, за повір’ями, мають магічну силу та вимовляються для досягнення певної мети (наприклад, для лікування, захисту, привертання удачі).
-
(заст., рідк.) Те саме, що наклеп, обмова, поширення неправдивих чуток з метою дискредитації когось.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. намовлення, р. намовлення, д. намовленню, з. намовлення, о. намовленням, м. намовленні, к. намовлення