намарупа

Власна назва, що позначає персонажа українського фольклору, зокрема казок, — лихого, злого духа, чорта або потворну істоту, яка зазвичай шкодить людям або лякає їх.

У переносному значенні — про потворну, негарну, огидну людину (переважно жінку) або про злу, сварливу жінку.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: t.d. () |