Словник Української Мови
Буква
1. Жінка, яка перебуває в позашлюбних статевих стосунках з чоловіком, часто маючи від нього матеріальне утримання; коханка, пасія.
2. У багатоженстві або в історичному контексті (наприклад, у гаремі) — жінка, що має статус нижчий за статус дружини, але є офіційною сексуальною партнеркою володаря (султана, князя тощо).
Приклад 1:
Так, рабиня-наложниця користувалася перевагами перед іншими рабинями, її саму та її дітей заборонялося продавати, після смерті пана всі вони ставали вільними (§ 146, 171). Відпускалися на волю також колишні вавилонські громадяни, які потрапили в рабство за межами країни.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”