Значення
-
Історичний та соціальний інститут, що полягав у постійному співжитті жінки (наложниці) з чоловіком вищого соціального статусу (наприклад, правителем, вельможею) без офіційного шлюбу, що часто мало правове регулювання та визнання дітей від такого зв’язку.
-
Стан, становище або положення наложниці; фактичне перебування в таких стосунках.
-
У ширшому сенсі — неофіційне, часто таємне, позашлюбне співжиття, подружжя.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. наложництво, р. наложництва, д. наложництву, з. наложництво, о. наложництвом, м. наложництві, к. наложництво