Словник Української Мови
Буква
1. Дієслово доконаного виду, що означає здобути, зібрати певну кількість чогось (переважно риби, звіра, птахів) за допомогою полювання, рибальства або інших способів ловлі.
2. Переносно: набути, отримати велику кількість чогось (часто негативного), зібрати, накопичити в результаті якихось дій (наприклад, проблем, штрафів, відчуттів).
Приклад 1:
Діди поспішали, аби наловити Наливайкові та його коза-кам на вечерю свіжої риби. На згадку і злагоду низовики мінялися з наливайківцями сорочками: берегом Базавлуку на плечах запорожців засіріла одежина голоти, а на голоті спалахнули червоні, білі та фіалкові шовкові сорочки запорожців.
— Куліш Микола, “Мина Мазайло”