налога

1. (іст.) Обов’язковий натуральний або грошовий збір, податок, що стягувався князями, державою або землевласниками з населення на Русі, у Великому князівстві Литовському та в козацькій державі.

2. (перен., рідко) Те, що накладено як обов’язок, тягар, обтяження.

Приклади вживання

Приклад 1:
Не уплатишь налога — чиновников жди, страшна их скорая месть: Сколько до смерти засекут детей, стариков — не счесть! Сировинних ресурсів у країні не бракувало.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”

Частина мови: іменник (однина) |