Значення
-
(історичне) Судова посада в Київській Русі та Великому князівстві Литовському; особа, яка разом з намісником (воєводою) здійснювала судові функції в місті або області, часто — заступник князя у судових справах.
-
(історичне) У козацькій адміністрації Гетьманщини — урядник, який відав судовими справами в полку або сотні, суддя.
-
(переносне, застаріле) Той, хто займає високе становище, начальник, керівник.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. налавник, р. налавника, д. налавникові, з. налавник, о. налавником, м. налавникові, к. налавнику