накриття

1. Власна назва села в Україні, розташованого в Одеській області, Білгород-Дністровському районі.

2. Термін у математиці, зокрема в теорії множин та топології, що означає сім’ю підмножин, об’єднання яких містить (покриває) дану множину або простір.

3. Термін у будівництві та архітектурі, що позначає верхню конструкцію будівлі або споруди (дах, перекриття, покрівля), яка захищає внутрішній простір від атмосферних впливів.

Приклади вживання

Приклад 1:
Хлопці постягали з голів накриття, поставили валізки і, витримавши братів погляд, ступнули до матері. — Мамо, — промовив котрийсь.
— Невідомий автор, “Ivan Sad Getsymanskyy”

Частина мови: іменник (однина) |