НАКОПИ́ЛЬНИК, а, чол.
1. Пристрій, механізм або ємність для накопичення, зберігання чого-небудь (енергії, рідини, сипких матеріалів тощо). Накопильник води в системі опалення; накопильник енергії.
2. спец. Те саме, що накопи́чувач (у 2-му значенні); пристрій для запису, зберігання та зчитування даних у комп’ютерній техніці. Зовнішній накопильник інформації.