накомарник

НАКОМА́РНИК, -а, чол. 1. Сітка або інше покриття, яке захищає голову, обличчя та шию від комарів та інших комах; зазвичай кріпиться до головного убору або має самостійне кріплення.

2. Спеціальний чохол або накидка з сітки, що надівається на головний убір (наприклад, капелюх, панаму) для захисту від комах.

Приклади вживання

Приклад 1:
Накомарник — маленький полотняний куреник проти комарів. Ость — прилад для биття риби, складається з довгого дрючка й металевого наконечника у формі виделки з зазубреними кінцями.
— Невідомий автор, “Tigrolovi”

Частина мови: іменник (однина) |