НАКОЛО́ЧУВАТИ, недок., НАКОЛОТИ́ТИ, док., перех.
1. Ударами, биттям набивати що-небудь (наприклад, обручі на бочку, шину на колесо). Наколочувати обручі на діжку.
2. Розбиваючи, товчучи, виготовляти, добувати що-небудь у певній кількості (наприклад, горіхи, цукор). Наколотити цукру на варення.
3. перен., розм. Наживати, заробляти що-небудь (перев. гроші) не зовсім чесним або важким шляхом. Наколотити собі капітал.