НАКЛАДА́ЛЬНИК, -а, чол. 1. Робітник, який виконує накладання, настилання чого-небудь (наприклад, у поліграфії — накладальник паперу на друкарську машину; у будівництві — накладальник цегли).
накладальник
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |