НАХВА́ЛКА, и, жін., заст., діал. Те саме, що похвальба́; хвастощі. Вживається переважно у фразеологічному звороті: на нахвалку — напоказ, для похвальби; навмисне, щоб похвалитися.
нахвалка
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |