Древослів

Словник Української Мови

нахвалка

[nɑxʋɑlkɑ] Іменник

Буква:Н

Значення

  1. НАХВА́ЛКА, и, жін., заст., діал. Те саме, що похвальба́; хвастощі. Вживається переважно у фразеологічному звороті: на нахвалку — напоказ, для похвальби; навмисне, щоб похвалитися.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. нахвалка, р. нахвалки, д. нахвалці, з. нахвалку, о. нахвалкою, м. нахвалці, к. нахвалко

Більше записів