НАХУ́КАТИ, дієсл., док., перех., розм., зневажл. 1. Наговорити неправди, вигадок, нісенітниць; набрехати, наплести. — Та годі тобі, дурню, нахукав уже повні вуха. (З народної мови)
2. Заздалегідь, необґрунтовано створити панічний настрій, перебільшену тривогу; налякати, наполохати. Не треба було стільки нахукати перед іспитом — усе минуло спокійно. (З усного мовлення)