1. Який виявляє зухвалу безцеремонність, грубувату нечемність, зневагу до норм пристойності та до інших людей; безсоромний, зухвалий.
2. Який виражає нахабство, зухвалість; сповнений нахабства (про погляд, тон, поведінку тощо).
нахабний
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
По цих словах його наче заїло, як заїдає часом на грамофоні стару зношену платівку, і в приміщенні ще кілька хвилин відлунювало нескінченне «теля-ли», «теля-ли», «теля-ли»… Нарешті Мавропуле, на мармизі якого тяжко відбивався увесь перебіг лютого двобою, притлумив цей бунт і загнав нахабний голос кудись у недоступну глибінь. Авдиторія, певний час заніміла, вибухнула радісними оплесками.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”
Приклад 2:
Дужий, зручний, смiлий i нахабний — вiн подужував скрiзь i щасливо вискакував з небезпеки. В своєму товариствi вiн був дуже корисний чоловiк ще й тим, що вiн був з Диблiв.
— Невідомий автор, “Sieried Tiemnoyi Nochi Boris Dmitrovich”
Приклад 3:
Цей “нахабний” ревiзор остаточно знахабнiв, а цей Валентин остаточно став дурнем. Леся раптом простягнула руку за вином i вмить випорожнила чарку.
— Невідомий автор, ” Mikola Khvil Ovii”
Частина мови: прикментик () |