нахабний
[nɑxɑbnɪj] Прикметник
Буква:Н
Значення
-
Який виявляє зухвалу безцеремонність, грубувату нечемність, зневагу до норм пристойності та до інших людей; безсоромний, зухвалий.
-
Який виражає нахабство, зухвалість; сповнений нахабства (про погляд, тон, поведінку тощо).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. нахабний, р. нахабного, д. нахабному, з. нахабного, о. нахабним, м. нахабнім
Походження слова (Етимологія)
Слово ‘нахабний’ походить від праслов’янського кореня, пов’язаного зі значенням ‘швидкий, раптовий, наглий’. Споріднене з такими словами, як ‘наглий’ (раптовий, несподіваний) та ‘нага’ (швидкість, поспішність). Етимологічно зіставляється з давньоіндійським ‘añjasa’ (прямо, несподівано), готським ‘anaks’ (раптово), і зводиться до індоєвропейського кореня *onog-. Існують також версії походження від прийменника ‘на’ або від основи *nog-, спорідненої зі словом ‘нога’. Сучасне значення ‘нахабний’ (зухвалий, безсоромний) розвинулося з первісного значення ‘раптовий, наглий’.