НАХА́БНІСТЬ, -ності, жін. Властивість і поведінка за значенням нахабний; зухвалість, безсоромність, безцеремонність. Виявляти нахабність у спілкуванні. Вражати своєю нахабністю.
нахабність
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Що за нахабність! — аж варивсь Володимир.
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Частина мови: іменник (однина) |